Генеральний директор Smart Energy Сергій Глазунов розповів НВ Бізнес про розвиток і ризики для компанії, продажі газу населенню і вплив на бізнес акціонера – нардепа Вадима Новинського.
Народний депутат України Вадим Новинський – один із небагатьох доларових мільярдерів країни. Інвесткомпанія Dragon Capital разом із журналом НВ оцінили його статки у $1,224 млрд. Левова частка – це партнерство з найбагатшим громадянином України Рінатом Ахметовим у Групі Метінвест, де Новинському належить 25%. Однак він має достатньо диверсифікований особистий бізнес: від виробництва харчових продуктів до нерухомості та видобування газу.
Група газовидобувних компаній Smart Energy має два крила. Одне на 100% належить Вадиму Новинському. Це компанія Укргазвидобуток. Друге – публічна компанія Enwell Energy, акції якої котируються на Лондонській біржі AIM. Раніше вона називалася Regal Petroleum, але після того, як Вадим Новинський викупив частку Віктора Пінчука, акціонери ухвалили рішення про перейменування. У компанії пояснюють це бажанням відмежуватися від старих історій, пов’язаних із засновником компанії Френком Тімішем.
Smart Energy за підсумками 2020 року збільшила видобуток газу на 8,6% до 400,6 млн м3. Однак зниження попиту й обвал цін на блакитне паливо, які спостерігалися торік, відбилися на її розвитку. НВ Бізнес поговорив із Сергієм Глазуновим, генеральним директором Smart Energy, про стратегію розвитку компанії з видобування природного газу, її роботу в роздрібному сегменті, співпрацю з ДТЕК Ріната Ахметова, а також про вплив на бізнес із боку акціонера – Вадима Новинського.
Акціонер і маски-шоу
— Як на діяльність компанії впливає ім’я бенефіціара, його політичне минуле, сьогодення?
— Таке питання часто ставлять. Відповідь доволі шаблонна: вплив такий самий, як на будь-який інший український бізнес, який асоціюється з тим чи іншим відомим політиком чи бізнесменом. Насправді на рівні громадської думки в Україні є цікавий феномен: пов’язувати діяльність акціонерів і бізнесу, приглядатися до впливу на цей бізнес. Для нормальної системи координат це докорінно неправильне поняття. Якщо дивитися на ті ж Штати, то там є, наприклад, компанія Bloomberg, мережі Hyatt або Target. Власники цих бізнесів беруть надактивну участь у політиці. Але там нікому не приходить у голову шукати їхній вплив на компанії.
Ми йдемо тим самим шляхом. Видобуваємо газ, намагаємося збільшити обсяги видобутку газу, наповнити всі потрібні бюджети всіх рівнів і працюємо прозоро та відкрито.
Тому проблеми або труднощі, які в нас виникають, по суті такі самі, як у всіх газовидобувників.
— Але ми ж пам’ятаємо про справи, які були порушені проти ваших компаній за президентства Петра Порошенка. Були обшуки, маски-шоу в офісах, заарештовували одного з керівників компанії. Чи було це якось пов’язано з діяльністю акціонера?
— Тут якраз важлива роль медіа, щоб формувати правильні акценти. Не потрібно дивитися так поверхово: якщо акціонер чимось займається або перебуває в певному політичному струмені в конкретний час, то це автоматично має поширюватися на його бізнес. Потрібно дивитися глибше: як цей бізнес поводиться, як у нього побудовані процедури корпоративного керування. Тоді це буде сильніше кристалізуватися у свідомості людей, які цю інформацію споживають.
Щодо справ, які ви зазначили. Звинувачення проти нашого колишнього керівника Укргазвидобутку зняті, прокуратура тоді сама відкликала свій позов у зв’язку з неможливістю довести провину. Якою мірою пов’язувати цей випадок із політичною діяльністю акціонера? Не знаю. Де-факто ця справа вже закрита, вона ніяк не вплинула на розвиток нашої компанії. Тільки шкода витраченого часу.
— А ви для себе з’ясували, що це було? Політичний тиск чи конкурентна боротьба?
— До кінця, чесно кажучи, ми й не намагалися в цьому розібратися. Не було особливої потреби шукати якусь суть. Абсолютно безпідставні звинувачення.
— Як часто акціонер втручається в діяльність компанії?
— Він жодним чином не ухвалює рішень і не має права їх ухвалювати. До керування бізнесом він не залучений. Для цього є наглядова рада.
— Вадим Новинський є бізнес-партнером Ріната Ахметова в металургії й агробізнесі. Ахметов має ДТЕК, у якому є велике нафтогазове крило. Ви якось співпрацюєте? Можливо, є якісь плани щодо партнерства?
— Ми доволі тісно контактуємо на платформі Асоціації газовидобувних компаній України. Йдуть регулярні обговорення проєктів документів щодо розвитку сектору. З ДТЕК ми ще співпрацюємо щодо реалізації газу. У принципі, все.
— А яка взагалі у вас структура продажів газу?
— У нас є довгостроковий договір із трейдинговою компанією ДТЕК. Більш ніж половину продаємо їм. Решту продаємо на електронних торгах, працюємо з низкою іноземних трейдерів.
— А хто кінцевий споживач вашого газу?
— Що стосується ДТЕК, то він постачає газ Метінвесту. Що стосується інших трейдерів, то це здебільшого індустріальні підприємства.
— Безпосередньо з кінцевими споживачами ви практично не працюєте?
— Ні. Окрім тестування роздрібних продажів населенню.
Подвійна структура
— Всі ваші виробничі результати розбиваються на дві вертикалі – Enwell Energy й Укргазвидобуток. Чи є плани це все консолідувати?
— З одного боку, група Smart Energy володіє 82,7% акцій компанії Enwell Energy. Це британська компанія, акції якої котируються на біржі. Там свої органи керування, незалежна рада директорів. Є окремо Укргазвидобуток, це приватна компанія, яка на 100% належить одному бенефіціару.
Різниця в цих двох периметрах, скажімо так, усередині групи – це публічний периметр і приватна компанія. Якщо питання щодо об’єднання, умовно, всіх ліцензій на одну юрособу, то це недоцільно.
— Я швидше мав на увазі перспективу завести Укргазвидобуток під Enwell, щоб підвищити капіталізацію і прозорість бізнесу, наприклад…
— Зараз так питання не стоїть, ми його не розглядали.
— Ви торік купили компанію Аркона Газ-Енергія. Чому ви її завели під Enwell, а не під Укргазвидобуток?
— Це було бізнес-рішення. Їхня ліцензія перебуває за 15 кілометрів від наших чинних ліцензій. Щоб була синергія операційного керування, був сенс помістити її в той кластер.
— Припустимо, ваш мажоритарний акціонер вирішить поглинути якийсь великий газовидобувний бізнес. Як ви будете вирішувати, під кого його заводити: Укргазвидобуток чи Enwell?
— Це будуть ситуативні рішення. Треба дивитися, як буде раціональніше, чи є там територіальні синергії. У будь-якому разі, навіть якщо на рівні наглядової ради Smart Energy буде ухвалено рішення про те, що якийсь таргет перспективний і цікавий нам, перед придбанням його під Enwell, потрібне буде затвердження Ради Директорів цієї компанії.
— Коли Enwell ще був Regal Petroleum, то компанія мала декілька великих груп акціонерів: вас, групу Віктора Пінчука. На якому рівні проводилися переговори про викуп частки Пінчука: менеджменту, наглядової ради чи акціонер теж долучався?
— Акціонеру доповідають, але рішення ухвалюються на рівні наглядової ради.
Як рости
— Які у вас плани щодо подальшої експансії?
— Ми маємо стратегію розвитку, яка зроблена в декількох горизонтах. Є стратегія довгострокова, яка передбачає повне розроблення родовищ, які ми маємо зараз. Є концентрованіша п’ятирічна стратегія, яка передбачає, насамперед, органічне зростання. Плюс, ми дуже активно дивимося на ринок. За 10 років ми докладно вивчили приблизно 150 об’єктів. Але лише щодо двох дійшли до якихось конкретних домовленостей.
Це Укрнафтаінвест в Одесі. Ми підписали меморандум, але до договору купівлі-продажу не дійшли. Торік придбали Аркона Газ-Енергія.
— Ліцензією, яка зараз належить Аркона Газ-Енергія, до 2014 року володіла державна Укрнафта. Її об’єднали з іншим родовищем і за 3,8 млн грн продали юрособі, яку пов’язували з оточенням Петра Порошенка. А потім ви його купили за $8,6 млн. У цьому ланцюжку можна побачити втрати для держави. Чи бачите ви якісь ризики для діяльності Аркона Газ-Енергія в складі Smart Energy? Адже вже були спроби з боку Укрнафти опротестувати ці рішення через суд.
— По-перше, дві названі цифри порівнювати некоректно: перша – це вартість ліцензії, нормативна оцінка, розрахована відповідно до затвердженої на ту мить регуляторної методики, друга – предмет комерційних домовленостей і вартість юридичної особи, а не спецдозволу. По-друге, перед купівлею цього активу ми провели детальний юридичний і аудиторський аналізи, які показали чистоту попередніх операцій Аркони, зокрема і придбання ліцензії на Свистунківсько-Червонолуцьке родовище. Сьогодні є два рішення Верховного Суду щодо цього спецдозволу, які також підтверджують його законність, тому ризиків ми не бачимо.
— Який приріст видобутку очікуєте щорічно?
— За попередні п’ять років у нас у середньому був приріст приблизно 17,7%. За цей період ми подвоїли наш видобуток. Але динаміка йшла на зниження. Якщо у 2018 році ми мали зростання приблизно 38%, то торік – приблизно 9%. Це переважно пов’язано із зовнішньою економікою, з цінами на газ. Надалі ми налаштовані на зростання видобутку, але галузь інертна. Якщо ти починаєш проєкт буріння нової свердловини, то лише через рік почнеться видобування.
Ми скоротили інвестпрограму на 40%
— Торік, коли обвалилися ціни на нафту та газ, численні газовидобувні компанії зупиняли буріння нових свердловин. Як та ситуація вплинула на вашу діяльність?
— Нам теж довелося реагувати. Ми скоротили інвестпрограму десь на 40%, оскільки економіка не давала можливості таким проєктам бути прохідними. Ми добурювали те, що почали бурити. Робили капремонти, які менш капіталомісткі, але можуть дати приріст видобутку.
— Це позначиться на ваших результатах у 2021 році?
— У 2021 ми в кращому разі підтримаємо те, що в нас було. Але теж не факт. Що стосується економіки, то влітку ціни падали практично до $70. Для деяких компаній це було на межі операційного прибутку. Але ми намагаємося контролювати собівартості видобутку, щоб бути лоукост-продюсером. І минулий рік доволі успішно вдалося пройти.
— А цьогоріч як йдуть справи з інвестпрограмою?
— Якщо торік середня ціна газу була приблизно $139, то цьогоріч буде приблизно $200. Це дає змогу відновити програму. Одну свердловину почали бурити вже на Свиридівському родовищі, і думаю, цьогоріч почнемо ще дві.
— Щодо потенційного злиття, поглинання ви дивитеся тільки український ринок?
— Так, це наш фокус. Ми розуміємо, що тут ми маємо певний набір геологічних і технічних компетенцій. Але звертаємо увагу, якщо щось пропонують за кордоном. Насамперед, у східній Європі.
— Кілька років тому компанії Вадима Новинського отримали дозвіл на видобування газу на шельфі Азовського моря…
— Це був окремий проєкт. Напевно, ми перша приватна компанія в Україні, яка пробурила свердловину на шельфі. На жаль, ми не отримали очікуваного комерційного припливу. Але потім… Скажімо так, анексія Криму й активності Російської Федерації в регіоні унеможливлюють подальший розвиток цього об’єкта.
— Чи можна сказати, що цей проєкт заморожений або згорнутий?
— Так, він зараз у замороженому стані.
Інші напрями бізнесу та підрядники
— Ви вже згадали про початок постачання населенню. Розкажіть докладніше.
— Ми почали промацувати цей ринок. Він дуже сильно відрізняється від того сегмента, у якому ми історично працювали та працюємо – індустріальні споживачі.
Це пілотний проєкт у партнерстві з компанією Energy Trade Group у Харківській області, де ми постачаємо безпосередньо газ у села, поруч із якими ведемо видобування. І навіть за такої невеликої кількості клієнтів розуміємо різницю в підходах, бачимо підводні рифи, доводиться робити специфічні технологічні кроки.
Рішення щодо повноцінного входу в цей сегмент ми для себе ще не ухвалили.
— Є низка ознак, що за вашим партнером Energy Trade Group можуть бути люди, які допомагають розвиватися або фінансово, або з погляду лобізму. Чи це не ви?
— Ні-ні. Ми з ними маємо певну історію співпраці як із трейдером, який продавав на індустріальний сектор. З 2016 року, коли тільки з’явилися розмови про появу роздрібного ринку, вони почали його тестувати. Розробили своє програмне забезпечення і відпрацьовували документообіг. Багато років працювали, наскільки я розумію, у мінус, але одними з перших розробили та протестували платформу. І почали в цей ринок входити як незалежний приватний постачальник.
— Чутки ходять, що за ними можуть стояти бізнесмени, у яких неоднозначна репутація…
— Перед тим, як рішення про співпрацю з ними виносити на нашу наглядову раду, ми теж це питання вивчали. Начебто таких немає.
— Ви сказали, що намагаєтесь бути лоукост-видобувником. Нещодавно Олексій Тимофєєв, колишній керівник Smart Energy, в одному з інтерв’ю розповідав про витрати на буріння сухих свердловин. Як це впливає на вашу економіку?
— Видобування вуглеводнів – це взагалі дуже ризикований бізнес. Тому сухі свердловини – це абсолютно нормально. Звичайно, будь-який неуспішний проєкт буріння – це мінус 5, 10, 15 мільйонів доларів. Це доволі болісно, але дає додаткову інформацію. Тому треба дивитися з одного боку по-філософськи, з іншого боку – практично.
На початку нашої діяльності були проєкти із сухими свердловинами, на жаль. Але це дало додаткову геологічну інформацію, розуміння структури наших родовищ. За останні п’ять років таких у нас немає.
— А ви своїми силами бурите?
— Ні, залучаємо зовнішніх підрядників. У нас є служба замовника, яка супроводжує їхню роботу.
— Є конкуренція серед підрядників?
— Конкурують, так. Але в Україні розвиток цього ринку йшов хвилеподібно. Коли (Кабміном – НВ Бізнес) було задекларовано Стратегію-2020, сюди прийшла велика кількість іноземних підрядників. Адже тоді було зроблено ставку на зростання видобування. Потім підхід змінили: пріоритетом стало не видобування, а економіка. І більшість підрядників пішли з країни. Але цей виток дав поштовх для розвитку місцевим компаніям. Численні з них переобладналися, купили якісніше обладнання, перейшли від радянської спадщини – Уралмашів – до сучасніших верстатів. Сервіс змінився на краще.
— Ви також маєте виробництво пропан-бутанової суміші. Чи бачите ви перспективи розвитку цього бізнесу?
— Цей ринок доволі непогано росте. За попередні сім років він більш ніж подвоївся. Україна зараз виробляє приблизно 15% від попиту.
Для нас це цікавий ринок. Цьогоріч маємо намір провести реконструкцію на нашій установці з перероблення вуглеводневої суміші. Модернізація обладнання дасть змогу збільшити вироблення пропан-бутану на 60%.
— Який у вас є потенціал зростання?
— Вуглеводнева суміш, яку ми видобуваємо на двох родовищах у Полтавській області, багата на пропан-бутанову фракцію. Потенціал пов’язаний із бурінням на цих родовищах. Зараз ми переробляємо все, що видобуваємо. Також з’являються нові технології, які дають змогу ефективніше витягати цю фракцію із суміші. Саме їх і впроваджуємо під час реконструкції.
Макросередовище
— Ваша оцінка умов ведення бізнесу з видобування газу в Україні. Що влаштовує, а що можна було б змінити?
— За останні п’ять років сектор дуже сильно змінився в позитивну сторону. Відбулася лібералізація щодо цілої низки напрямів, починаючи з простого зниження ренти у 2016 році. Потім була ухвалена, так звана, стимулювальна рента на нові свердловини, яку гарантували на 5 років. Відбулася децентралізація й частина рентних платежів компаній зараз йде на місця. Це сприяє поліпшенню відносин між видобувниками та місцевими громадами. З’явилися відкриті конкурси на ліцензії.
Однак хотілося б більшої стабільності в ініціативах. Кожен бюджетний рік піднімається питання, де ж взяти гроші? І з’являються пропозиції: а скасуймо стимулювальну ренту або видозмінімо її… Це дуже недобрий сигнал інвесторам.
— Але ви маєте акціонера, народного депутата, який може протистояти цьому.
— Цивілізований інструментарій у лобіюванні ніхто не скасовував. У нас це відбувається через профільну Асоціацію, яка представляє 90% всього газовидобутку в Україні. Але навіть самі спроби підняти це питання мають не дуже нормальний вигляд із погляду потенційних зовнішніх інвестицій в Україну. Якщо держава щось обіцяє, вона має це робити. Бізнес дуже капіталомісткий, дуже інертний. Це не купи-продай. Ти входиш у проєкт, результати якого можуть бути через п’ять-десять років. Тому стабільність і прогнозованість – це дуже важливо.
— Ви розвиваєтеся за свої кошти чи залучаєте зовнішнє фінансування?
— Досі ми розвивалися за свої кошти. Ми розглядаємо можливість інтенсифікації нашої програми розвитку, програми буріння, зокрема. І в цьому контексті дивимося на можливості залучення капіталу.
Ми конкуруємо за капітал інвесторів точно так само, як будь-яка інша країна. Тому потрібно дивитися, що відбувається в інших країнах Європи, як вони намагаються залучити ресурс у своє видобування вуглеводнів.
Крім декларацій, що Україна хоче стати енергонезалежною державою, потрібно робити конкретні дії, які будуть послідовними, стабільними та враховуватимуть конкуренцію за капітал.
