«Мажоритарний власник у нашій державі часто є абсолютно безправним», — зазначає Лада Кондуфорова, директор із правового забезпечення Смарт-Холдингу
Одним із гучних корпоративних скандалів останнього часу стала ситуація навколо групи компаній «Амстор». Розбіжності виникли між мажоритарними власниками торговельної мережі, які володіють у сукупності 70% капіталу групи, і Володимиром Вагоровським, частка якого становить 15%. Про суть конфлікту і його вплив на діяльність ритейлера розповіла Лада Кондуфорова, директор із правового забезпечення Смарт-Холдингу.
— Розкажіть, будь ласка, про передісторію конфлікту.
— 2009 року Смарт-Холдинг отримав пропозицію про придбання частки в групі компаній «Амстор», яка була на межі банкрутства. Сумарно борги групи перевищували 340 млн дол. США. У результаті угоди, укладеної наприкінці 2009 року, мажоритарні власники торгової мережі (компанії, пов’язані з Едуардом Шифріним і Олександром Шнайдером, колишніми власниками «Запоріжсталі» — ред.) зменшили свою участь у капіталі із 60% до 15%, а Володимир Вагоровський — із 40% до 15%. Смарт-Холдинг і його партнери отримали в сукупності 70%. За рішенням акціонерів пан Вагоровський став співголовою Наглядової ради групи і фактично контролював операційну діяльність усіх підприємств, що входять до групи «Амстор».
— Їх було багато?
— Понад 15. Групу умовно можна розділити за напрямами діяльності. Наприклад, ТОВ «Амстор» і його дочірні компанії були власниками нерухомості, ТОВ «Торговий дім «Амстор» опікувалося безпосередньо ритейлом, інші компанії — оптовою торгівлею, логістикою, будівництвом нових торгових центрів тощо.
— Ви змінили менеджмент, коли стали головними акціонерами?
— Ні. Ми не наполягали на зміні менеджменту. Можливо, саме це згодом і обернулося проти нас. Але на той момент відносини між власниками були довірчими та дружніми.
— Що було далі?
— До 2014 року мережа активно розвивалася. З 23 магазинів «Амстор», сконцентрованих переважно в східних областях України (саме стільки налічувалося 2009 року), мережа розширилася до 38. З’явилися магазини й у Києві.
Смарт-Холдинг, здійснюючи високорівневий контроль і не втручаючись в операційне управління компаніями групи, наполягав на впровадженні сучасніших і прозоріших стандартів управління, фінансової звітності, розвитку персоналу тощо. Водночас група «Амстор» трималася окремо, а менеджмент постійно чинив перешкоди й робив усе, щоб «Амстор» залишався таким собі «чорним ящиком» для власників. Пізніше з’ясувалися причини таких дій. Ми побачили, що з групи виводилися кошти, а потім обладнання та транспорт опинилися у власності в сторонніх компаній. Ці дії чинилися з істотним перевищенням повноважень посадовцями підприємств. А наприкінці 2014 року в компанії, підконтрольні пану Вагоровському, почали переводити працівників, переоформляти договори з постачальниками й договори оренди. До того ж, борги перед банками й постачальниками залишилися на компаніях, з яких були виведені всі грошові надходження. Прострочені платежі на поточний момент оцінюються в сумі понад півмільярда гривень.
— За інформацією ЗМІ, робляться спроби оскаржити угоду 2009 року, за якою Смарт-Холдинг отримав мажоритарну частку в «Амсторі». Які аргументи наводить позивач?
— Дійсно, такий спір є, але це не єдине, що робить пан Вагоровський. Після того як було виявлено низку схем щодо виведення грошей з «Амстора», а потім спроби практично перевести бізнес ритейлу на сторонні компанії, наприкінці 2014 року власники прийняли рішення змінити весь менеджмент у групі компаній «Амстор». Щоб цього не допустити, озброєні люди майже десять днів блокували роботу наших магазинів. Це дозволило лояльним пану Вагоровський людям вивезти всю документацію, новорічний виторг з торгових центрів і знищити ІТ-інфраструктуру магазинів. Потім пан Вагоровський ініціював низку судових процесів, які загальмували запуск торгової мережі. В одних позовах він звинувачує Смарт-Холдинг у рейдерстві, як це не абсурдно. В інших — заперечує право власників, які володіють сукупно 85%, змінити директорів підприємств. Що стосується згаданого спору, територіальні претензії, по суті, не угода загалом, а один договір, що стосується однієї з компаній групи. Це відчуження кіпрською компанією Lorley Investment LTD іншому підприємству частки в розмірі 12% статутного капіталу компанії.
— Які права, на думку позивача, були порушені?
— У позовній заяві зазначено, що компанія Lorley Investment LTD не знала про те, що уповноважена особа, якій багато років тому було видано довіреність, провела відчуження частки володіння в одному з підприємств «Амстора», і вона нібито перевищила свої повноваження. Протягом шести років компанія в особі директорів нібито «не мала уявлення», що таку угоду укладено. Водночас абсолютно випадково у квітні 2014 року компанія, за версією позивачів, дізналася про те, що вона має на 12% менше пайової участі, ніж вважала. Пан Вагоровський заперечує зв’язок із позивачем. Разом із тим ми маємо підписані особисто паном Вагоровський документи, де чітко вказано, хто є продавцями, а хто буде покупцями групи компаній «Амстор». Компанія Lorley Investment LTD фігурує в них як один із продавців. Пан Вагоровський 2009 року взяв на себе зобов’язання з купівлі-продажу часток, зокрема й цією компанією. Якщо зазначена компанія не мала до Володимира Вагоровського відношення, то як він брав на себе зобов’язання щодо цієї юрособи? Крім того, саме як представник компанії Lorley Investment LTD Володимир Вагоровський був співголовою наглядової ради групи.
— Якщо спір буде вирішено на користь кіпрської компанії, що зміниться в структурі власності «Амстора»?
— Кардинально нічого. Навіть якщо припустити, що суд погодиться з доводами позивача і прийме рішення на його користь, відбудеться ось що: йому буде належати частка в розмірі 22% в одній із компаній групи. А що зміниться з погляду корпоративного управління? У нього як був міноритарний пакет, так він і залишається, якщо порівнювати з іншими учасниками. Положення статуту компанії визначають, що рішення зборів учасників щодо призначення або зміни директора приймаються простою більшістю, а кворум зборів становить 60% голосів. Відповідно, робити подальші юридичні висновки про те, що власники компанії, які володіють 70%, не мали права змінити директора на власний розсуд, як мінімум безпідставно.
— Разом із тим брати Вагоровський публічно заявили, що Смарт-Холдинг практично нічого не заплатив, а їх нібито змусили до укладання тієї угоди…
— Умови угоди, зокрема й зобов’язання щодо платежів, визначені відповідними договорами. Усі умови Смарт виконав. Якби панове Вагоровський вважали, що їхні права порушено, за шість років була б пред’явлена хоча б одна претензія. Сума угоди, яку визначили сторони, є символічною. Вартість активу на момент продажу була негативною. Криза 2008 року сильно «підкосила» «Амстор». Для прикладу: загальна сума заборгованості перед банками становила приблизно 250 млн дол. США, уся нерухомість була в заставі. Група не могла себе витягнути з боргової ями, їй потрібна була підтримка, джерела ресурсів, які вона за власною ініціативою знайшла в Смарт-Холдингу. Водночас були ще борги постачальникам, мажоритарному власникові та його структурам. Говорити про те, що Смарт-Холдинг і його партнери, які надали такі необхідні групі ресурси і виступили поручителями перед банкам, що дало змогу реструктурувати борги, «нічого не заплатили», у цій ситуації недоречно. Крім того, дивіденди учасникам товариства, включно зі Смарт-Холдингом, не виплачувалися, усі засоби реінвестувалися власниками в розвиток і розширення бізнесу. Мережа магазинів «Амстор» станом на 2014 рік розширилася до 38 супермаркетів. Якщо говорити про «спонукання» до укладення угоди, то виходить, що спершу протягом року, поки йшов процес переговорів (приблизно з лютого до грудня 2009 року), продавців «примушували» продати бізнес, а потім ще й керувати ним «змусили».
— Як наявний корпоративний конфлікт позначився на роботі компанії?
— Робота компанії на території, підконтрольній українській владі, заблокована повністю. Працюють магазини тільки в зоні АТО. Ми поки не маємо можливості контролювати ситуацію в цих магазинах. В інших торгових центрах уся документація зникла, у тому числі фінансова та кадрова. Знищені касові апарати, IT-інфраструктура, всі бази даних. Все це не дає змоги вести торговельну діяльність. На жаль, жодних передбачених законодавством заходів, які дали б змогу швидко її реанімувати, немає. Необхідно заново отримувати всі документи дозвільного характеру. Компанії не можуть також подавати звітність до податкових органів у зв’язку з повною відсутністю первинної документації.
Компанії групи також зіткнулися з масовим поданням позовів постачальниками, з якими не розрахувалися за постачену продукцію, так що для юристів роботи істотно додалося.
— А персонал магазинів як реагує на те, що відбувається?
— Ситуація непроста, і працівники магазинів не завжди розуміють, що відбувається. Кістяк колективу, який лояльний до пана Вагоровського, як ми тепер розуміємо, досить довго готували до того, що може відбутися зміна власника… Оскільки телефонні контакти керівників підприємств були змінені напередодні Нового року, складно з ними зв’язатися. Самостійно на контакт із них мало хто виходить. У регіональній і центральній пресі були розміщені оголошення про зміну керівників із проханням до посадових осіб з’явитися за місцезнаходженням компанії і передати документи та справи. На жаль, мало хто прийшов. Складно зрозуміти, що керує людьми в цій ситуації. У таких діях вбачається порушення закону, а отже, винні можуть бути притягнуті до відповідальності, відповідальності персональної, аж до кримінальної.
— Чи звертався Смарт-Холдинг у правоохоронні органи щодо реагування на озвучені вами факти?
— Зрозуміло, звертався. Але не все так просто. Власник у нашій державі часто є абсолютно безпорадним і по суті безправним. Після звернення в правоохоронні органи із заявою про те, що в підприємства, наприклад, зникли документи, правоохоронці вимагають… надати докази, які підтверджують, що зниклі документи були. Тобто заяви власника недостатньо, потрібні будь-які підтвердження, але що це мають бути за підтвердження і хто їх може надати, щоб цього було достатньо для порушення кримінальної справи й допомоги в розшуку зниклого, не уточнюють. Крім того, розслідування звернень нових керівників компаній групи, на нашу думку, протікає вкрай мляво. Разом із тим на абсурдні заяви панів Вагоровських правоохоронці реагують блискавично.
— Тобто виходить, що міноритарний учасник заважає вести бізнес і ставить палиці в колеса мажоритарному власникові?
— Виходить, що так. Для реалізації подібного сценарію навіть не обов’язково володіти часткою в бізнесі: будь-яка особа, що контролює операційну діяльність компанії, наприклад, директор, може повністю заблокувати будь-які дії власників такої компанії незалежно від частки їхнього володіння — хоч 100%. Що, власне кажучи, у ситуації з «Амстором» так і зробили.
(Розмовляв Вадим Шпачук, «Юридична практика»)