Ми закликаємо іноземні компанії прийти в Україну зараз, а не чекати, поки закінчиться війна. Особливо, якщо мова йде про Захід України, – каже Юлія Кір’янова, СЕО української компанії «Смарт-Холдинг».
Інтерв’ю для видання Rzeczpospolita за посиланням.
Що б ви змінили у своїх бізнес-рішеннях, знаючи, що війна триватиме як мінімум два роки?
У бізнесі ви ніколи не приймаєте короткострокових рішень. У нас є свій стратегічний горизонт і, звичайно, бюджет мінімум на рік вперед. Тому, коли почалася війна, у нас були готові плани до кінця 2022 року. Природно, вони не були буденними, тому що і у війні немає нічого буденного. І в жодному з наших планів не було обов’язкового припущення, що війна закінчиться у 2023 чи 2024 роках. Тому всі сценарії були поміркованими.
Скільки залишилося від вашого бізнесу після цих двох років?
Це дуже сумна історія. Наслідки двох «чорних лебедів», як ми називаємо загрози в Україні. Це російська агресія, а також рішення окремих владних інституцій в Києві. У компаніях, в яких ми є мажоритарними власниками, російська агресія позбавила нас приблизно 15% активів, тобто фізично знищила нашу інфраструктуру. Щодо доходів, то втрати у перший рік війни були невеликі — відсотків на 20 менше прогнозованих. Але все одно наш бізнес лишався прибутковим.
Потім з’явився другий «чорний лебідь», і наші доходи скоротилися на 80%. Це сталося тому, що витрати різко зросли. Це було наше рішення залишити ключових людей на роботі, щоб підтримувати їх під час війни, а також зберегти нашу здатність відновити діяльність. Крім того, що ми повинні були платити людям, які на нас працювали, нас продовжували обтяжувати податками так, ніби цієї війни немає. На це пішли наші фінансові резерви, а зараз ми зазнали збитків. Це кардинальна зміна.
Уряд призупинив дію частини наших ліцензій і заарештував частину активів через засновника «Смарт-Холдингу», який тривалий час не був пов’язаний з компанією. До нього застосували персональні санкції, що відразу позначилося на бізнесі. Все це сталося у квітні 2023 року.
Ви все ще інвестуєте в Україну?
На початок 2023 року ми мали інвестиційні плани на суму 3 мільярди гривень. Однак вплив, про який я розповіла, призвів до того, що ми не маємо найближчих інвестпланів. Шкодую, тому що ми знайомі з українською економікою і знаємо, як їй допомогти.
Ви багато подорожуєте і спілкуєтеся з діловими партнерами. На вашу думку, чи добре розуміють український бізнес у світі?
Українські приватні компанії мало беруть участь у перемовинах з іноземними інституціями, тому що це міжурядові контакти. Під час конференцій у Лугано чи Лондоні українські приватні підприємці не були учасниками цих дискусій. Після Лондона ми спостерігаємо деякі зміни в підході уряду, але участь приватного сектору все ще є випадковою та хаотичною. Тому ми самі виїжджаємо за кордон і шукаємо там партнерів. Тільки так ми зможемо забезпечити собі якусь позицію в процесі відбудови України. У нас є і ідеї, і досвід, які слідувало б використати українській владі. Вони покладаються на власні рішення або використовують порадників.
Коли ми говоримо з іноземними чиновниками про нашу ініціативу, вони завжди наголошують на своїй прихильності підтримати Україну у війні проти Росії. Ми вдячні їм за це. Тому що головна мета українців – виграти цю війну. Але ці розмови рідко стосуються економіки.
Коли я зустрічаюся з бізнес-асоціаціями, профспілками, посольствами, я завжди наголошую, що суверенітет країни можливий лише за умови сильної економіки. Тільки така країна зможе вийти з післявоєнного колапсу і продовжити відбудову зруйнованого. Звичайно, я розумію величезні зусилля по захисту країни, але увага має бути розподілена порівну: між полем бою та економікою. Я бачила багато гарних слайдів про те, як має виглядати Україна після війни. Але я ніде не зустрічав стратегії, як цього досягти. Тим паче, що у воєнний час ми не можемо розраховувати на масові іноземні інвестиції.
Кілька тижнів тому французька готельна група Accor оголосила про відкриття нового готелю в Києві. Чи означає це, що іноземний приватний капітал і зараз тече в Україну?
Так, такі інвестиції мають місце. Тому ми закликаємо іноземні компанії приходити в Україну зараз, а не чекати закінчення війни. Особливо, коли йдеться про західну частину країни, де значно безпечніше, ніж у центральних та східних областях. На Заході України відродилася обробна і збройна промисловість, наприклад, виробництво безпілотників. У цьому випадку уряд повів себе чудово, не зосередившись лише на зборі податків, але й надаючи стимули для інвестицій. Також були інвестиції в ІТ-сектор, створено логістичні центри в Україні. Дещо з цього було підтримано страхуванням від військових ризиків, що є найкращим стимулом.
Кому б ви зараз порадили інвестувати в Україну?
Раніше основними рушіями української економіки були сільське господарство, металургійна промисловість, ІТ, хімічна промисловість, включно з виробництвом добрив, і будівництво. На даний момент роль ключового драйвера відіграє оборонний сектор. Таким чином, активні компанії цієї галузі мають великі шанси досягти успіху в нашій країні.
Щодо сільського господарства, я б заохочувала компанії, які спеціалізуються на харчовій промисловості. Ідея полягає в тому, щоб продати менше, але з більшим прибутком. Індустрія нерухомості може бути привабливою, хоча будь-який девелоперський проєкт повинен мати страхування від воєнних загроз; інакше ризик занадто високий.
Інвестиції у виробництво будівельних матеріалів здаються вирішальними для відновлення країни, яке буде необхідно після війни. Адже негайна реконструкція зон, пошкоджених російськими військовими силами, є важливою для виживання.
Важливе значення має також хімічна промисловість, особливо виробництво штучних добрив. До війни Україна була значимим їх виробником, а також потужним імпортером. Зараз гарний час для збільшення місцевого виробництва, щоб підтримати зростання в агросекторі.
Ще одна галузь – фармацевтика, яка буквально процвітає. На жаль, цей «розквіт» пригнічує, тому що зрозумілі причини цього буму. Це не тільки через війну, а й тому, що сьогодні українці змушені купувати дешевші продукти, щоб мати гроші на лікування.
Європейський банк реконструкції та розвитку запевняє, що підтримує Україну та приватний сектор, а також демонструє готовність розділяти ризики. Ви з ними контактуєте?
«Смарт-Холдинг» не використовує кошти ЄБРР, але я знаю, що вони є основним інвестором в Україну. Вони співпрацюватимуть з Європейським інвестиційним банком та IFC, спрямовуючи кошти на відновлення країни. Усі ресурси, які Україна отримує від Європейського Союзу для приватного сектора, прямують через міжнародні фінансові інституції. Я знаю, що вони тісно співпрацюють і розглядають необхідність зміни критеріїв підтримки нашої країни, адже їх дійсно потрібно змінити. Деякі з наших компаній постраждали, і надання їм кредитів пов’язане з ризиком.
Ви говорите про інвестиційні можливості, але чи знайде працівників підприємець, який вирішив відкрити бізнес в Україні?
У нас катастрофічно не вистачає робочої сили. Головним чином – через міграцію українців закордон та мобілізацію. Війна призвела до масового відтоку мізків. Отже, треба бути готовим, що робітники менш професійні і їм доведеться платити більше, ніж до війни. Якщо хтось має високу кваліфікацію, роботу він знайде одразу. З іншого боку, є й постійний фактор небезпеки – за якусь хвилину одна російська ракета може спричинити втрату не лише робочих місць, а навіть гірше…
Чи змінила війна міжлюдські стосунки в українському бізнес-середовищі? Підтримуєте ви один одного чи жорстоко змагаєтесь за те, що залишилося в економіці?
Ми конкуруємо один з одним, тому що така природа приватного сектору. Але коли йдеться про напругу між окремими елементами держави та нашої спільноти, ми єдині як ніколи. Це стало очевидним нещодавно, коли одного з підприємців затримали на кордоні за підозрою в порушеннях при отриманні землі 12 років тому. Так вийшло, що він представляв український бізнес на форумі в Давосі. Сума застави, яку він мав внести, склала 700 мільйонів гривень. Його арешт нас шокував, оскільки це був черговий доказ тиску влади на український бізнес. Зрештою підприємця звільнили за два дні після звернення бізнес-спільноти до уряду. Тоді ми ставили багато дуже прямих запитань. Результат – тримісячний мораторій, після чого ми маємо почути, які рішення будуть запропоновані, в тому числі зміни законодавства щодо довгострокових дій. Економіка ніколи не буде стійкою, якщо з неї виключено приватний бізнес. Не кажучи вже про те, що зараз це серйозно впливає на імідж України як країни, в яку зараз треба інвестувати.
Міжнародні фінансові інституції хвалять українську владу за ефективну боротьбу з корупцією. Ви бачите наслідки цієї боротьби?
На жаль, корупція все ще існує. І під час війни видно, що є люди, які хочуть цим скористатися, поки це ще можливо. Влада в цілому налаштована покарати корупціонерів. Хоча це має місце як одне з рішень боротьби з цією практикою, але найкращим способом все ж буде загальна реформа самої держави. Потрібні законодавчі зміни та безперебійне функціонування ринку капіталу. Саме покарання без реформ не принесе бажаних довгострокових результатів. Але на це, звичайно, ще буде час.
Проте те, що ви говорите, звучить більш оптимістично, ніж під час нашої розмови влітку 2023 року?
Бо я природжений оптиміст. Тому що я вірю в свою країну. Бо все-таки ця війна колись закінчиться, і Україна зміниться.